РО́ТОР, а, ч., спец. Обертова частина машин (турбіни, електричного двигуна і т. ін.), за допомогою якої енергія одного виду перетворюється в енергію іншого виду. Під тиском пари обертається ротор, який приводить у рух генератор електричного струму (Знання.., 9, 1965, 2); У турбогенераторі ротор — найбільш відповідальна і складна частина (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 164); О рух ротора, ти засвітив у небі Рад нових огнів чудесні хори… (Сос., Поезії, 1950, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 889.