РУБА́КА, и, ч., розм. Хоробра, відважна людина, яка майстерно володіє холодною зброєю. [Огнєв:] В голові нашої колони підуть два ескадрони відчайдушних рубак (Корн., II, 1955, 44); Мав [Проценко] справді хвацький вигляд доброго рубаки (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 890.