РУКОПА́ШНИЙ, а, е. Який здійснюється без зброї або холодною зброєю (про бій, битву). Були хвилини, коли, солдати віч-на-віч сходились у рукопашному бою з ворогами в окопах (Скл., Хазяїни, 1948, 69); В рукопашному бою успіх битви визначали сокири (Гжицький, Опришки, І962, 185); // у знач. ім. рукопа́шний, ного, ч.; рукопа́шна, ної, ж. Бій, битва, що здійснюються врукопаш. За вікнами вагона ніч Ішла, покраяна вогнями.. На полустанках передмість Йшли рукопашні з ворогами (Ус., І сьогодні.., 1957, 93); На горбах закипіла рукопашна (Перв., Атака.., 1946, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 906.