РУМИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Ремигати. По другім боці лежали рядом воли і румигали (Стеф., Вибр., 1949, 193); Тихо… Чути лиш, як румигає худоба (Хотк., Довбуш, 1965, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 907.