РУНДУЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до рунду́к. Чотири кімнаточки було кругленьких в тім будинкові: створчаті вікна, рундучок з піддашшям (Вовчок, І, 1955, 259); Нарешті Максим наблизився до рундучка, взяв дві порції морозива і підтюпцем подався по тротуару (Кочура, Родина.., 1962, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 909.