РУСЛО́, а́, с.
1. Заглиблення в грунті, по якому тече річка, струмок і т. ін. Стаяли живо сніги, розірвала морозні окови Річка і вниз понесла, повінню грає в руслі (Фр., XIII, 1954, 306); Греблю можна будувати як на сухих балках, так і на руслах, у яких постійно тече вода (Довідник сіль. будівельника, 1956, 168).
2. перен. Напрям, шлях розвитку чого-небудь. Під час революції більшовики України робили все, щоб залучити в її русло найширші маси народу (Ком. Укр., 2, 1967, 30); День почався весело. Зорін вирішив спрямувати цю веселість і енергію в корисне русло (Трубл., Лахтак, 1953, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 912.