РУХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Однокр. до ру́хатися 2, 3. Він рухнувся, і, коли був уже біля неї,— тюркеня несподівано простягла руку (Досв., Гюлле, 1961, 30); Зв’язані руки й ноги, нема як рухнутися (Хотк., II, 1966, 268).
2. Почати рухатися (у 2 знач.). Прийде день золотий, все рухнеться, як і вчора, сіяч піде на ниву, дівчата побіжать до колодязя, дзвін ударить на дзвіниці (Хотк., І, 1966, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 915.