РУ́ШЕННЯ, я, с., заст. Рух (у 5, 7 знач.). Його рушення, його хода — все було поважне (Н.-Лев., І, 1956, 341); Нехай на Заході і Сході Затямить «раса панівна»: Такого рушення народів Історія не зна. Як маки, прапори червоні По всій землі уже цвітуть (Воскр., З перцем!, 1957, 137).
РУ́ШЕННЯ, я, с., книжн., заст. Ополчення. Селянські рушення ішли в ліси, готуючись до смертного бою (Стельмах, II, 1962, 160).
Посполи́те ру́шення див. посполи́тий.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 918.