РУШНИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до рушни́ця. Юрині пальці аж терпнуть — так міцно тиснуть вони рушничний приклад (Смолич, II, 1958, 45); Після вибухів почулися дрібні рушничні постріли (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 101); // Признач. для змазування рушниці. Рушничне мастило.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 919.