Слово "рябий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


РЯБИ́Й, а́, е́.

1. Покритий плямами іншого кольору, відтінку, що виділяються на основному фоні. — Ось тобі! — крикнула Мотря й почала хапать рукою з калюжі грязь і кидати на Мелащину хату. Біла стіна стала ряба (Н. —Лев., II, 1956, 359); Позаду залишилися широкі херсонські степи, зелені баштани, усіяні рябими, смугастими кавунами (Цюпа, Україна.., 1960, 224); // Забарвлений в різні, перев. яскраві кольори (про тканину, вироби з паперу і т. ін.), з узорами різного кольору; строкатий. Пакунок був старанно замотаний у рябе полотнище (Кучер, Зол. руки, 1948, 219); [Пронашка:] Галстук варто було б рябіший надіти, а то черевики блищать.., а галстук — пропадає (Мик., І, 1957, 205); // Який має неоднорідне, плямисте забарвлення (про тварин). Як я була у батенька, то я не робила, Рябу гуску на мотузку до води водила (Коломийки, 1969, 294); Устина Гординська з дочкою своїм рябим конем повезли на поле гній (Чорн., Визвол. земля, 1950, 8); // у знач. ім. ряби́й, бо́го, ч.; ряба́, бо́ї, ж.; рябе, бо́го, с.; рябі́, би́х, мн. Тварина, що має неоднорідне, плямисте забарвлення. Рябі [воли] забралися в панське просо й розкошували доти, доки їх не зайняв лановий (Стельмах, І, 1962, 568); — Іване,— гукнув дід,— ану гайни, за рябою [коровою], заверни, а то в шкоду потьопала!.. (Гуц., З горіха.., 1967, 103).

◊ Сон рябо́ї коби́ли див. коби́ла.

2. Покритий шрамами від віспи або ластовинням. Нам відчиняє двері огрядна жінка років сорока, з веселим, рябим обличчям (Горький, Опов., перекл. Хуто-ряна, 1948, 275); // У якого віспувате або ластовинчате обличчя. Я ряба родилася. Чорнявому судилася (Чуб., V, 1874, 604); Високий, рябий, з шрамом на лівій скроні, Мечелар своїм виглядом наганяв страх на батраків (Чаб., Балкан. весна, 1960, 30); // у знач. ім. ряби́й, бо́го, ч.; ряба́, бої, ж.; рябе́, бо́го, с. Віспувата або ластовинчата людина.

Обо́є рябо́є див. обо́є.

3. Укритий брижами, дрібними хвилями (про водну поверхню).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 920.