РЯБУВА́ТИЙ, а, е. Злегка рябий (у 2 знач.). Чорнявий рябуватий татарчук Яшка Нафтула звісив до нього [Марка] голову (Мик., II, 1957, 421); Рябувате обличчя.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 921.