РЯБУ́ХА, и, ж.
1. розм. Хтось рябий або щось рябе.
2. розм. Різношерста, плямиста тварина або птах різнобарвного оперення.
3. спец. Хвороба тютюну та махорки, при якій на листках утворюються численні бурі плями, що поступово призводять до відмирання уражених тканин. З хвороб [тютюну й махорки] найбільш небезпечні розсадна гниль, бактеріальна рябуха (Колг. енц., II, 1956, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 921.