РЯ́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ряди́ти 1.
2. у знач. ім. ря́джений, ного, ч.; ря́джені, них, мн. Людина, одягнена в маскарадний костюм або в незвичний одяг. Краяти коровай за столом і обдаровувати ним хліборобів доручають розпорядникові свята, яким може бути голова колгоспу, агроном або ряджений «Урожай» — дотепний і вигадливий організатор, добрий витівник (Свята.. Рад. Укр., 1971, 105); В санях з музикою та співами мчали ряджені (Тулуб, В степу.., 1964, 465).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 923.