РЯДНИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до рядни́на. — Спи! — поклала [бабуся] на ряднинці. Ліг він, віченьки зімкнув (Граб., І, 1959, 288); Переступивши поріг кімнати, він загорнув ряднинку і мало не звалив стільця (Гур., Наша молодість, 1949, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 923.