РЯДОВИ́Й, а, е.
1. Який нічим не виділяється з-поміж інших, не має яких-небудь специфічних особливостей; простий, звичайний. Високе нічим особливим не відзначалося: було собі рядовим селом, нічим не кращим і не гіршим від усіх інших сіл в області (Збан., Переджнив’я, 1960, 88); Те, за що рядовий студент платив наполегливим щоденним студіюванням, безсонними ночами перед екзаменами, Федь Шостенко схоплював на льоту (Шовк., Людина.., 1962, 116); // Буденний, звичайний. — Сьогодні день не рядовий для нас в календарі. Про вшанування мова йде стахановців полів (Гонч., Вибр., 1959, 326).
2. Який не перебуває на керівній посаді, не провідний. Виробнича нарада відбувалася в кабінеті Лобанова. Тут були присутні інженери, партійні і профспілкові працівники, бригадири і рядові робітники (Ткач, Плем’я.., 1961, 87); Дорожити честю хлібороба повинні і рядові і керівні працівники (Ком. Укр., 10, 1962, 31); // у знач. ім. рядови́й, во́го, ч. Той, хто не перебуває на керівній посаді, не є провідним працівником. Я був рядовим в піонерськім загоні, коли по тривожній планеті полинула звістка, що десь, у Бостоні, загинули Сакко й Ванцетті (Уп., Вірші.., 1957, 135).
3. військ. Який не належить до командного складу. Три роки плавав Соймонов рядовим матросом на голландському кораблі (Видатні вітч. географи.., 1954, 37); Начальники і комісари дивізій нарівні з рядовими бійцями ходили в атаки, не шкодуючи життя (Гончар, II, 1959, 388); // у знач. ім. рядови́й, во́го, ч. Найнижче військове звання; солдат. Навіть безводні, безрадісні азіатські степи, де страждав, мучився, але не каявся рядовий Оренбурзького лінійного полку Тарас Шевченко, живили його як поета (Рильський, III, 1956, 183).
4. с. г. Те саме, що рядко́вий. В багатьох колгоспах і радгоспах кукурудзу сіють по поганих попередниках, не квадратно-гніздовим, а рядовим способом (Рад. Укр., 18.1 1959, 1).
5. заст. Черговий, наступний по порядку. Наламала паляниці, рядову підносить (Сл. Гр.).
6. діал. Рядняний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 924.