РЯ́ДЧИК, а, ч., заст. Підрядчик. З других економій приїздили рядчики наймати одрадян [жителів села Одрадівщини], давали плату немалу (Мирний, IV, 1955, 241); Рядчики,.. наймаючи людей, яких приходило завжди більше, ніж треба, любили покомизитись, показати свою зверхність (Панч, Синів.., 1959, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 924.