РЯТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Усувати загрозу смерті, знищення і т. ін. для кого-, чого-небудь; захищати когось, щось від чогось, небезпечного для життя, існування. Маріора раз у раз зривалась з постелі, щоб бігти на виноградник — рятувати кущі (Коцюб., І, 1955, 228); Замислився Козаков. Може, вперше оце його власна роль на війні постала перед ним у новому світлі. Гарно рятувати людей! Краще, ніж убивати! (Гончар, III, 1959, 110); // Визволяти кого-, що-небудь із біди, з неволі і т. ін. [Лицар:] Кажи мені по-людськи, що тобі від мене треба. Нащо рятувала мене з темниці? (Л. Укр., II, 1951, 196); І радісно, приємно відчувати, що й ти її, цю землю, рятував, коли тебе на бій Вітчизна-мати покликала у полум’я заграв (Гонч., Вибр., 1959, 249); Азат заспівав старовинну тягучу пісню про жигіта [джигіта] і його коня, який рятує хазяїна від погоні (Тулуб, В степу.., 1964, 202); // Оберігати, укривати кого-небудь від чогось шкідливого, небажаного, небезпечного і т. ін. Вишка не рятує від задухи. Млосним чадом повисла спека. Горло пересихає (Донч., II, 1956, 135); Герметична кабіна з нагнітаючим вентилятором рятує водія від оглушливого брязкоту гусениць, від чаду й літньої спеки (Хлібороб Укр., 7, 1969, 19); // наказ, сп. ряту́йте. Уживається як волання, заклик негайно прийти на допомогу, захистити в біді, від небезпеки і т. ін. — Матінко! рятуйте,— верещав пронизуватий жіночий голос, покриваючи шум боротьби (Коцюб., І, 1955, 351).
◊ Рятува́ти [грі́шну (свою́) ду́шу — у християнській релігії — позбавляти себе або когось від гріхів; звільняти себе або когось від вічних мук у загробному житті. Над тою щасливою країною простяг свою потужну руку справедливий і мудрий султан.. Туди, серед одновірних і співплеменних, визволятись від гріхів, рятувати свою душу!.. (Коцюб., І, 1955, 293); [Єпископ:] Не всі слова однакові, мій брате, слова господні більш рятують душу, ніж людські всі діла (Л. Укр., II, 1951, 232); Рятува́ти життя́ кому — уникаючи смертельної небезпеки, зберігати власне життя або відвертати від кого-небудь смертельну небезпеку; Рятува́ти свою́ (вла́сну) шку́ру див. шку́ра.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 927.