РІ́ВНЯВА, и, ж., рідко. Те саме, що рівни́на. Он щука з темної вистрибує безодні, І срібний дощ мальків, дрібненьких, як овес, Біжить по рівняві хвилястій та холодній (Рильський, Поеми, 1957, 224); Мить — і здибилося море, З рівняви зробились гори (Павл., Пальм. віть, 1962, 36); Степова рівнява.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 552.