РІДО́ТА, и, ж. Що-небудь рідке (у 2 знач.). На дні траншеї в земляній рідоті.. тріпались карасі.. Шість років тому тут вирили котлован. Його наповнювали дощові і грунтові води. В той час, очевидно, і оселились тут карасі (Роб. газ., 14.Х 1964, 4); Зеленувата рідота швидко заповнювала тунель (Веч. Київ, 15.II 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 559.