РІЖКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до ріжо́к.
Ріжко́ве де́рево — вічнозелене дерево родини бобових з гронами дрібних квіток; має їстівні коричневі плоди у вигляді ріжка або стручка з солодким м’якушем. І знов ішли [Антін з сусідкою] далі по камінцях, що розсипались з-під підошов, серед килимів дроку, золотого і запашного, над якими чорне ріжкове дерево пускало зелені сльози стручків (Коцюб., II, 1955, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 559.