РІЗАНИ́НА, и, ж.
1. Дія за знач. рі́зати 2. — Пробі, якої трясці йому тут треба. Щоб знову різанина пішла? (Головко, II, 1957, 13); Він полюбляв вечорами розповідати про колгоспи, про осяйне майбутнє цього руху і ледве не призвів до різанини в таборі, коли думки поділились, і його самого трохи не задушили (Ю. Янов., II, 1954, 62).
2. Жорстоке кровопролиття, вбивство людей. Англійська буржуазія [в 90-х роках минулого століття] підготувала ганебну вірменську різанину (Тич., III, 1957, 86); Царський уряд нацьковував народи Росії один на одного, влаштовував криваві єврейські погроми, вірмено-татарську різанину, всіляко розпалював ненависть між російським народом і народами інших націй (Іст. СРСР, II, 1957, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 561.