РІЗКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи різкий (у 1-5 знач.). Придорожні клени серед настовбурченого віття намагалися зберегти денне тепло, яке поступово розмивалося свіжістю, різкуватою переднічною вологою… (Гуц., Скупана.., 1965, 22); Різкуватий далекий голос співав весільну пісню (Ю. Янов., IV, 1959, 134); — Бачите, Оппі, він різкуватий, і ви не повинні ображатися (Рибак, Час.., 1960, 660).
Різкува́те сло́во — що-небудь сказане дещо категорично або грубувато. — Я добре знаю твій характер, Маріє Іванівно, — відповів Ляшенко, — тому й дозволяю собі сказати ці, може, трохи різкуваті слова (Собко, Справа.., 1959, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 565.