РІЗНОГОЛО́СИЙ, а, е.
1. Який відрізняється від іншого (інших) своєрідним голосом, звучанням. У телеграфних дротах борсався вітер, а стовпи гуділи десятками різноголосих гудочків (Панч, І, 1956, 308); Перекликались різноголосими сиренами автомашини (Жур., Вечір.., 1958, 398).
2. Який звучить на різні голоси. По майдану з краю в край покотилося різноголосе, гучне «ура» (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 355); У залі стояв безладний різноголосий і різноязикий гомін (Кол., Терен.., 1959, 179); // Негармонійний, незлагоджений (про спів, розмову і т. ін.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 567.