Слово "рій" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


РІЙ1, ч. 1. род. ро́ю і роя́. Сім’я бджіл або інших подібних комах, які з маткою утворюють окрему групу. — А пасіку на кого кинемо, Свириде? Роя дожидаю, повинен рій сьогодні бути (Мирний, І, 1954, 280); Радіосигналізатор повідомляв про сформування нового рою у вулику (Хлібороб Укр., 5, 1966, 47); * У порівн. Усіх [рідних] одірвали від Кармеля, укинули його у візок і повезли шляхом, а все-усе село знялося, наче рій, і гудучи дивилося услід (Вовчок, І, 1955, 362); Громада загуділа, як рій. Кожний мав щось казати, щось вигукувати (Коцюб., І, 1955, 114).

Ро́єм рої́тися — у масі рухатися без упину. Школа була ще зачинена, і дзвоник не дзвонив, а дітвора, проте, купчилася коло його, роєм роїлася і гула (Дн. Чайка, Тв., 1960, 98).

2. род. ро́ю. Безліч літаючих комах, зграя птахів. Задушливий пекучий день наприкінці травня. Повітря дрижить над землею розтопленим склом, і в його переплетених струменях в’ються незчисленні рої мошки та комарів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 28); // Велика кількість сніжинок, іскор і т. ін., що кружляють у повітрі. Гралися рої сніжин довкола електричного ліхтаря на подвір’ї (Сміл., Сашко, 1954, 249); І раптоміскор налітає рій. То поїзд лине з гуркотом і свистом (Рильський, І, 1960, 201).

3. род. ро́ю, перен. Велика кількість, дуже багато кого-, чого-небудь. Ніхто не обізвався до неї [баби]. Тільки вітер стукав дверима по покинутих хатах, корови блукали по дворах та гризлись собаки поміж роями сухого листу (Коцюб., II, 1955, 77); Голову посів рій думок, нових, тривожних, вигадливих, що опановують людину в розпуці (Досв., Вибр., 1959, 190); Галичани турляли драбини дрючками, сипали цілий рій стріл (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 310); Було підраховано кількість енергії, яка необхідна для викидання в космічний простір величезного рою комет.., метеорів і метеорного пилу (Знання.., 4, 1966, 5).

РІЙ2, ро́ю, ч. Найменший військовий підрозділ, частина взводу. Юнак став командиром рою третьої роти протитанкових рушниць (Скл., Орл. крила, 1948, 43); Командири батальйонів знімали, по черзі з переднього краю в тил акремі рої, формували штурмові групи (Гончар, III, 1959, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 573.