Слово "рішенець" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


РІШЕНЕ́ЦЬ, нця́, ч., рідко.

1. Вирок суду, постанова, рішення якої-небудь організації, зборів і т. ін. Довгі хвилини-роки переживає Гнат, очікуючи, що скаже суд. Аж ось читають рішенець, і Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір… (Коцюб., І, 1955, 76); Гроновичце соромляжий наймолодший хлопець із шостого класу.. Миттю витягли його на кін та й оголосили йому рішенець товариства (Крим., Вибр., 1965, 311); Прийняли ми рішенецьдо посла таки звернутися, до радянського. Написали й ждемо, що то нам скажуть (М. Ол., Чуєш.., 1959, 14).

2. Те саме, що рі́шення 3. Нова доля снується Мишуні, не треба їй перешкоджати, нехай малий сам викує свій рішенець (Ю. Янов., II, 1954, 141); Не надійся, бо ніколи Не зміню я рішенця. Я діждусь мого Миколи (Перв., II, 1958, 257).

Знахо́дити (знайти́) рішене́ць — вирішувати, як правильно діяти в певних обставинах. Стріне [Іван] трудністьтільки гляне, Вже й знайшов їй рішенець (Сам., I, 1958, 167).

3. перен., рідко. Те саме, що кіне́ць1 3. Тут тобі й рішенець!

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 581.