САЛАМА́ТА, и, ж., рідко. Те саме, що салама́ха. Не сиділося старому, не їлася йому саламата, свербіла рука до шаблюки, до бою кликало серце (Тют., Вир, 1964, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 18.