САМА́НОВИЙ, а, е. Прикм. до сама́н. Хлопці тепер майже не вилазили з сідел: на спарені їхні пікети лягла відповідальність за цілий край з його відкритими всім вітрам просторами, з рудими самановими селами, з його теперішнім і майбутнім (Гончар, II, 1959, 72); // Зробл. із саману. Дивилося [хлопча] вслід чужинцеві, що рушив за знаком бородатого тюрка до невеличкої саманової халупки (Досв., Гюлле, 1961, 16); Саманова стіна; Самановий блок; // Який виробляє саман. Саманова бригада.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 25.