САМОБИЧУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. самобичува́тися. Тільки жорстоким самобичуванням грішного тіла,.. строгим постом на хлібові й воді можна було спасатися від бісових напастей (Козл., Ю. Крук, 1957, 396); То була така самокритика, таке самобичування, що воно приглушувало, нейтралізувало всі насмішки, які сипались на нього з усіх боків (Збан., Сеспель, 1961, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 28.