САМОВДОВО́ЛЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. самовдово́лений. Храпчукове обличчя, що завжди світилося самовдоволеністю людини, яка знає собі ціну, сьогодні мало вираз невластивої йому розгубленості (Жур., Вел. розмова, 1955, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 29.