Слово "самоволець" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


САМОВО́ЛЕЦЬ, льця, ч.

1. Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; свавілець. Лихе життя із тими самовольцями (Вовчок, І, 1955, 184).

2. Людина, яка діє, робить що-небудь без дозволу. Кинувся [козак Мамарига] до дверей,— заперті двері.. Просився, просився,— не відчиняють. Узяв тоді двері виставив і увійшов у хату… Лежить чоловік на печі: — Що ти за самоволець, що прийшов до мене та двері виставив? (Укр.. казки, легенди.., 1957, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 32.