САМОВО́ЛКА, и, ж., розм. Самовільний відхід чи від’їзд із військової частини на певний час; самовільний вчинок на військовій службі. — А це що за справа? Персональна?.. Самоволка? — Ні те, ні те. Розшукуємо біографію старшини другої статті Разуєва (Логв., Давні рани, 1961, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 32.