САМОВІ́ЛЬНО. Присл. до самові́льний 1, 3. [Лицар:] Король того не подарує, що ви йому всю гору покопали, покинули замовлену роботу, до іншої взялися самовільно (Л. Укр., II, 1951, 214); Я самовільно відлучився з полку (Кол., На фронті.., 1959, 166); Всіх, хто самовільно наближався сюди [до майдану], зустрічали стрілами (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 539); Ти самовільно завдав собі рану. Такої рани замовити не можна (Фр., VI, 1951, 35); В ту хвилину, коли, здавалось, сон найміцніше обгорнув мандрівців, коли у Швидкого думки самовільно залітали кудись.., він почув у ногах якусь неспокійну руханину (Вас., І, 1959, 355); Виявилось, що солі урану самовільно випускають промені з особливими властивостями (Наука.., 3, 1956, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 31.