САМОЗАСПОКО́ЄНИЙ, а, е. Який не дбає, не турбується про справи, вважаючи їх хід успішним. Люди бездарні, зарозумілі, нечесні, самозаспокоєні не мають права займати командні пости (Літ. газ., 20.I 1961, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 36.