Слово "самозречення" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, я, с.

1. Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім’я кого-, чого-небудь. З радістю, з повним самозреченням віддав він себе справі, цілком підкоривши свою волю залізній волі правителя (Гончар, Таврія.., 1957, 574); — Щасливі ви з Лідою,— позаздрив Андрій. — А я гадаю,— теоретизував хлопець за прикладом Дениса,— що кохання — це самозречення (Дмит., Наречена, 1959, 184).

2. Офіційний документ про відмову від своїх прав. Отаман нежданно для всіх порвав своє самозречення, бо краще мати хоча б готельну державність, аніж ніякої (Стельмах, II, 1962, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 37.