САМОКРИ́ТИКА, и, ж. Критика помилок, недоліків у своїй діяльності, своєї поведінки. Се правда, що у Вас є самокритика, але вона подібна до самоуниження [самоприниження].., а се мені болить (Л. Укр., V, 1956, 174); Загальновідомо, що критика і самокритика є могутнім засобом партії у боротьбі за зміцнення партійної і державної дисципліни (Ком. Укр., 2, 1970, 17); Про всяк випадок він написав записку Зайдеру: «Занеси точнісінько самокритику Нерчина до протоколу» (Рибак, Час.., 1960, 445).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 38.