САМОНАДІ́ЯНІСТЬ, ності, ж., рідко. Властивість і стан за знач. самонаді́яний. Це «постараюсь» Кутузов мовив просто, без афектації й самонадіяності, ніби мова йшла про щось звичайне, малозначуще (Добр., Очак. розмир, 1965, 342).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 40.