САМООБОРО́НА, и, ж. Оборона самого себе від небезпеки, нападу, ворожих дій і т. ін.; оборона самого себе власними силами; самозахист. Сій статті не годилось придавати характер [надавати характеру] самооборони (Л. Укр., V, 1956, 173); Існують різні системи самооборони проти озброєного противника. В нашій країні це бойове самбо (Наука.., 1, 1970, 60); // Оборона країни силами й засобами самого населення поряд з обороною силами держави. Велику допомогу подавали партизанам створені з місцевого населення групи самооборони (Шиян, Партиз. край, 1946, 38); // Загін з місцевого населення для оборони свого населеного пункту від нападу ворога. До вечора самооборона, зрідка перестрілюючись, тримала на віддалі військо (Стельмах, І, 1962, 637).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 40.