САМОТВЕРДІ́ЮЧИЙ, а, е, спец. Який тужавіє сам, без спеціальних зовнішніх впливів: температурних, хімічних і т. ін. У ливарному виробництві за останні роки створено новий технологічний процес виготовлення стрижнів і форм з рідких самотвердіючих сумішей (Ком. Укр., 6, 1965, 72); Ще недавно головна увага хірургів була спрямована на вивчення та застосування твердих і самотвердіючих пластмас (Наука.., 2, 1959, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 48.