САМУ́М, у, ч. Сухий гарячий вітер у пустелях Азії та Африки; піщаний ураган. Порив гарячого самуму Відбушував. Сахара спить (Мур., Ідуть богатирі, 1951, 29); Вожатий.. розповів дітям про самуми— страшні піщані бурі, які бувають у справжніх пустелях (Мокр., Острів.., 1961, 64); * У порівн. Влада цариці була, немов африканськеє сонце, Мов потужний самум, що не хоче й руїни лишити (Л. Укр., І, 1951, 423); Йшли танки фон-Клейста, як чорний самум (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 51.