САП’Я́Н, у, ч. Тонка м’яка шкіра найрізноманітніших кольорів, вигот. із козлячих (рідше овечих, телячих) шкур. — І черевички треба їй білі. Ні, знаєш, ти краще справ їй в золотого сап’яну (Л. Укр., III, 1952, 713); Рідні книги в синьому сап’яні, Тихий згад шумних ліцейських літ.. — Та невже це тільки тінь і слід? (Рильський, II, 1960, 110); Старий воєвода починав дрімати в своєму традиційному кріслі, обшитому чорним сап’яном (Ле, Україна.., 1940, 34); Товсті засмаглі купці в розкішних шовкових халатах і чоботях із зеленого або червоного сап’яну пильно стежили за розвантаженням (Тулуб, В степу.., 1964, 52); * Образно. Колишеться клапоть туману, вбирає в себе сонце, рожевіє і невідомо де зникає, може, спускається на червоний сап’ян гречки і кладе на нього свою вогкувату ніжність барв (Стельмах, II, 1962, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 57.