САПА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто, користуючись сапою, підпушує грунт і виполює бур’яни. Весна означала тут.. роботу на грядках, від якої ввечері не можна було випростати спину, виснажливе порання в кухні біля обідів для сапальників (Вільде, Сестри.., 1958, 11); Набрикається [Семенко] на толоці та й їсть за доброго сапальника або молотника (Мур., Бук. повість, 1959, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 55.