САРДАЧИ́НА, СЕРДАЧИ́НА, и, ж., заст., діал. Зменш.-пестл. до сарда́к, серда́к. Він був у короткій сардачині та й у постолах (Март., Тв., 1954, 183); Увійшов Йонька в облізлій заячій шапці, теплій сардачині (Тют., Вир, 1964, 8); Дітям постелила [Лесиха] мішок і накрила кожухом. Сама чипіла над ними у сердачині (Стеф., І, 1949, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 58.