Слово "свавілець" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СВАВІ́ЛЕЦЬ, льця, ч.

1. Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самоволець. — Ой людоньки добрі,— стогне тітка Ликерія.. — І нащо, скажіть, я виходила заміж за цього свавільця? (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 106).

2. Людина, яка робить що-небудь без дозволу. Грізний пан хотів скарать іще свавільця. «Як, у моїм гаю на птицю ставить сільця! А диб ніколи ти, старий, не куштував?» (Рильський, II, 1956, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 63.