СВАВІ́ЛЬНИЧАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що сваво́лити. — Передай їм [кріпакам], що наказів своїх я не люблю відміняти, а будуть свавільничати, то викличу з повіту команду на постій (Кочура, Зол. грамота, 1960, 471); — Я тобі, Григорію, раджу: не свавільничай. Від беззаконня пора відвикати (Гончар, Тронка, 1963, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 64.