СВАВІ́ЛЬСТВО, а, с. Те саме, що сваві́лля. Дуже розсердилася сім’я на сина, що осмілився на свавільство таке, нікого не спитався, розпорядився грішми (Горд., II, 1959, 186); Розмова переходила на сучасну тему, молодиці згадували різні випадки свавільства окупантів (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 21); Кудрявець, здавалося, був невдоволений з непокірної дружини і мав охоту поскаржитися на її свавільство (Коцюба, Нові береги, 1959, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 64.