СВА́СТИКА, и, ж.
1. Хрест із загнутими під прямим кутом кінцями — один із релігійних знаків, який зустрічається на творах мистецтв давніх культур Європи, Азії, рідше Африки й Америки.
2. Знак у вигляді хреста із загнутими під прямим кутом кінцями, який став емблемою німецького фашизму. Коли вітер колихнув його [прапор], Олена Павлівна побачила чорну свастику, схожу на павука (Панч, В дорозі, 1959, 115); Край шляху — німецький танк з білим хрестом і свастикою (Донч., V, 1957, 60); // перен. Фашизм. Коли б не ти, Росіє-мати,— Роз’їла б свастика світи (Стельмах, Жито.., 1954, 6); Народ мій не став на коліна: — бий свастику в серце (Тич., II, 1957, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 66.