СВЕ́КОР, кра, ч. Батько чоловіка. Свекор мій такий добрий, жалує мене, як батько (Вовчок, І, 1955, 63); Десь так тиждень по шлюбі прийшов свекор до молодят (Хотк., II, 1966, 111); Люда глянула на свекра і вперше побачила, який він став старий (Перв., Дикий мед, 1963, 455); // све́кри́, све́крі́в, мн. Батько і мати чоловіка. Повернулися свекри з млина (Тют., Вир, 1964, 510).
◊ Збира́ється, як све́кор пелюшо́к (пелюшки́) пра́ти див. пра́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 67.