СВИНОПА́С, а, ч., заст. Той, хто пасе свиней. — Ні, братчики, піду я тому служити, хто визволив мене із бусурменської землі; буду в його грубником, буду в його хоч свинопасом, аби як-небудь йому подякувати (П. Куліш, Вибр., 1969, 56); Ще й від землі тебе не видно, а вже ти свинопас, уже ти в неволі, уже ти в когось попихач! (Гончар, Таврія.., 1957, 617).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 71.