СВИНЮ́ШНИК, СВИНУ́ШНИК, а, ч., рідко.
1. Те саме, що свина́рник. Уласові дали невелику хатинку на задвірку, де були збудовані стайні, та псарні, та сви-нюшники (Н.-Лев., III, 1956, 296); Одна каса в коморі під бочкою зарита, друга — під грушею, біля свинюшника. Про день чорний мідну копійку зарив (Ковінька, Кутя.., 1960, 114); * У порівн. Брудно там [у хаті], як у свинушнику (Коцюб., III, 1956, 141).
2. перен., розм. Брудне, неохайне приміщення. Я все частіш і частіш тікаю до своєї хати, аби не бачити тої неохайності, в якій він живе: з хати своєї зробив свинушник (Коцюб., III, 1956, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 72.