СВИНЯ́, і́, ж.
1. Парнокопитий ссавець родини свинячих, свійський вид якого розводять для одержання м’яса, сала, щетини, шкіри; самка кнура. З-за хати хлівець визирає, льох чорніє… Уже завелась [на господарстві] свиня з поросятком і овечат десяток (Мирний, І, 1949, 154); Велика біла порода свиней — одна з найстаріших і найбільш поширених порід не тільки на Україні, а й в усьому Радянському Союзі (Свинар., 1956, 25); Свиня дика в одним із цінних мисливськопромислових звірів Радянських Карпат (Звірі.. Карпат.., 1952, 55); * У порівн. — Над цехами звисає погнута арматура, а внизу під нею висять авіабомби, як чорні смалені свині (Гончар, III, 1959, 30); Петрик уже четвертий шматок [пирога] наминає, плямкає, мов та свиня (Багмут, Опов., 1959, 7).
∆ Йоркши́рські сви́ні див. йоркши́рський; Морська́ свиня́ — те саме, що дельфі́н. Матню витягли на самий берег: там дуже борсався дельфін, чи морська свиня (Н.-Лев., II, 1956, 229).
◊ Велича́тися, як свиня́ в дощ (в барло́зі), ірон. — поводитися зверхньо, зарозуміло, хвальковито, не маючи для цього жодних підстав; Зна́тися на чому, як свиня́ на пе́рці, ірон.— виявляти цілковите незнання якої-небудь справи; Мета́ти бі́сер пе́ред сви́ньми́; Ки́дати бі́сер сви́ням див. бі́сер; Мета́ти (розсипа́ти) пе́рли (пе́рла) пе́ред сви́ньми́ — те саме, що Мета́ти бі́сер пе́ред сви́ньми́ (див. бі́сер); Не пас свине́й хто з ким — хтось не був з кимсь у товариських взаєминах і не терпить фамільярності. — Чого ти кричиш на мене! Ну, я з тобою свиней не пас! Ну, коли хочеш в мене служити, то не тикай на мене, бо я тут пан,— промовив уже сердито Бродовський (Н.-Лев., II, 1956, 208); Приста́ло як свині́ в дощ (як свині́ нари́тники) див. пристава́ти; Схо́жий, як свиня́ на коня́, ірон. — зовсім не схожий. — Ми читали, як Ворошилов писав про Петлюру: він так схожий на Гарібальді, як свиня на коня (Стельмах, II, 1962, 86); Як свиня́ в дощ див. дощ.
2. перен., лайл. Неохайна людина; // Непорядна, нечемна, невдячна людина. [Яциха:] А соцький, він свиня пиката, Нехай минає мою хату!.. (Кроп., II, 1958, 89); — Свиня,— кинув він Гнатові, коли вони від’їхали на бокову стежку — Отакого старого чоловіка — і то не пожалів (Тют., Вир, 1964, 331); // перен., заст. Зневажлива назва представника нижчих верств населення (селян, міської бідноти і т. ін.), яку вживали представники привілейованих класів. Гуцул — хлоп, свиня, мармула, паскуда і не сміє прийти на ганок, коли визискувач уже вибудував собі будинок із ганком (Хотк., II, 1966, 386).
3. перев. оруд. в. одн. свине́ю, заст. Порядок шикування військ у вигляді клину. Німецькі рицарі.. почали битву звичайним своїм строєм — свинею, тобто клином, вістря якого було спрямоване в центр руського війська (Іст. СРСР, І, 1957, 77).
4. Рід картярської гри.
◊ Підклада́ти (підкла́сти, підсува́ти, підсу́нути, підставля́ти, підста́вити і т. ін.) свиню́ кому — завдавати прикрощів комусь, діяти підступно проти когось. [Середа:] Буду я терпіти, щоб він Івану свиню підкладав? Ну, ні. Це вже вибач. Я свого товариша на поталу не дам (Мик., І, 1957, 456); — Хоч би знати, хто це нам підклав таку свиню. Невже ми повинні через твого Костя Хмеля сидіти вдома, а всі попливуть до Канева? (Ю. Янов., II, 1954, 89); — Свиню ти мені підсунув добру (Збан., Курил. о-ви, 1963, 179); Як хотілося Маценкові зараз вилаяти Снігура, щоб не підставляв він свиню своєму старому другові (Автом., Щастя.., 1959, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 72.